Читателей на странице:
Навіщо покохав психологиню,
Що так тріпає нерви невтерпець?!
Той доступ запаролю й залогиню,
Безвісно не пролетить горобець.
Усміхнена, як сонце з коловерту,
Неначе дітьми прохана весна.
Кохання обнадійливе і вперте,
Виразним недовіллям виростає.
Живого трунку спити малоймовірність,
Що зміниться на краще це життя.
Коханню буду достеменно вірним,
Години слушної таки дождав.
Навіщо покохав психологиню, Ось у чому питання. Дійсно, навіщо? Ой, ці ж психологині, від них чимало хлопців гине.
Серцю не накажеш
Це вірно. Таке воно – серце поета)