Читателей на странице:
Очеретами, травами, осоками,
Повз верболіз до Удаю іду.
Пахне так медянками і сотами,
Ніби в райському розкішному саду.
Полохлива вибігла куріпка,
Дятел в кору древа стукотить.
А сорока як скрекоче кріпко,
Соловей співа – не зупинить!
Вітерець колише чисті води,
Ген по небу хмароньки пливуть.
А мені знайомі усі броди –
Десь згубилося дитинство тут.
Друже гарно. Поетично, яскраво.
Дякую, Олексію, приємно, що Вам сподобалося!
Жива природа і живі спогади. Бадьорий вірш повертає юність. Відчувається обізнаність і широкий спектр опису знайомих місцин. Гарно напрочуд!
Дякую, Леоне, за те, що Ви, як і завжди, зрозуміли мої віршовані рядочки! Пройшлася знайомою стежиною до річки, навіялися спогади, описала усе те, що побачила й почула!