Читателей на странице:
Я – туди, ти – звідтіль.
Тисячі божевіль…
Ти ідеш, я лечу.
Ти мовчиш, я – кричу.
Ти кричиш – я мовчу.
Небо кида дощу.
Я до нитки змокріла.
Прагнеш ти мого тіла.
Я тобі дам ключі –
Хоч між нами дощі.
Ти відкриєш мене –
Тихо злива мине.
Сонця кинеш мені –
Я проснусь уві сні.
За вікном – знов дощі.
Загубились ключі…
Сонця кинеш мені –
Я проснусь уві сні.
За вікном – знов дощі.
Загубились ключі…
Дуже красиво)
Дякую, що Вам сподобалося!
Гарний контраст, яскраво і з захопленням відчувається наснага до життя, волелюбне притяжіння до добрих стосунків, все взаємодіє в природі, між особами, явища і почуття творять новий день. Прекрасно!
Так, цей вірш побудований на контрасті, а притяжіння стосунків двох Ви, Леоне, зрозуміли. Дякую Вам за чудові коментарі!