Читателей на странице:
Я бачила падаючу зірку –
вона летіла з висоти небес.
Тоді на дні мойого серця спогад
рожевим диво-маревом воскрес.
І пригадався світлий зорепад,
що сипався злотим дощем із неба, –
Цілунок спити ти так зажадав,
а я казала все тобі: «Не треба».
Який же дивний був той зорепад –
у ньому миті щастя ми ловили.
Навік любити ти мені поклявсь –
і небеса нас поблагословили.
Чарівно і пристрасно!
Дякую. Леоне!
Світлий зорепад, дивовижний, як цей гарний і світлий вірш. Дякую за яскраві висвітлення почуттів.
Дякую, приємно!
Дуже цікаво.
Дякую, Олексію!