Читателей на странице:
У зорях принадних натхнення кохане
Дощенту дощами цілує у ніч.
Зриває холодні льоди криголамом,
Тепло виробляє питоме у нім.
Не зможу змовчати, насилу прокажу,
Як пісню співатиме серце твоє.
Уранці за сонцем прокинься прекрасним,
Голубка світанком на світло встає.
Розстелене ліжко і збиті подушки,
Підхоплює вітер пір’їнку з вікна.
Ти очі свої не приховуй, подружко,
До щебету груди для ласки згина.
Приховані тінню чуття призабуті
Вві сні колисатимуть та не повік.
Як ніжного дотику свіжість розбудять
Весняні пелюстки розкритих повік
Ти не доривайся душевної злуки,
А тіло спочине від пестощів хай.
Тримайся міцніше, хапайся за руки,
До втоми незчулено в ніч закохай.
Розжеврені іскри на вітрі роздмухай,
На щоках привітних рожевий розмай.
Не можна спиняти розбещені рухи,
На спогляд солодкий не розпочинай
Дуже цікаво. Чудовий вірш.