Читателей на странице:
Моє життя, як завірюха з снігу.
Я пригадала маму і село.
Із завірюхою у нас багато збігу.
На жаль багато стежок замело .
Не бачу стежки я в прожиті роки.
Це не біда, йду напрямки вперед.
По снігу білому роблю сміливі кроки.
Що буде завтра, ніхто не знає наперед.
А сніг рипить, коли іду я по дорозі.
Сніг пада з неба, як дарунок бозі.
Сльоза бринить, сніжинку зустрічає.
Я йду в село, де мамы вже немає…