Стежка до серця

Оксана Павленко

Читателей на странице:

До серця стежка споришами заросла,

Воно не б’ється, а тремтить у лихоманці,

Немов роса, що віти струшують уранці,

Так випадково, ніби зовсім не зі зла!

Ти ще живеш… Принаймні, так тобі здалось…

Повітря втягуєш, як спраглий свіжу воду.

Отак як нині, ще не дихалося зроду!

Та тільки серце знов тремтить шалено щось…

До серця стежка не протопчеться вже, ні,

Щоб не замулилося спомину озерце,

А хто захоче відшукати шлях до серця,

Без стежки пройде, хоч би й босим по стерні!