Читателей на странице:
Ніч липнева над нами розправила крила.
Із сита на небі розтрусила сріблясті зірки.
Ковдрою темною все довкола накрила.
Господинею стала вона залюбки.
Розпечене сонце сховала за обрій, за хмари.
Із моря на сушу погнала легкий вітерець.
Літнім дощем на склі малювала примари
А потім у сад побігла мерщій навпростець.
В садочку трояндам спати вона не давала.
Пелюстки голубила… пахощі з них зривала.
Закохані пари покровом своїм прикривала.
І зоряні роси вона навкруги розкидала.
ID Премиум-автора: PA5990367
[ratings]