Зоя Мищук

Звучить сумна мелодія осіннього дощу.
На склі віконнім візерунки він малює.
Вже землю промочило до схочу.
А між деревами холодний вітер все лютує.

Мелодію осені чарівну
Грає вітерець на саксафоні.
Ти все ще пригадуєш весну?
Але ми вже в осені у полоні.

Кудлаті тумани кружляють у хмарах.
На землю спускають розтріпані коси.
Заплакала осінь дрібними дощами.
І вітер останнє з дерев листя зносить.

Скрипко, не плач, не тривож мою зранену душу.
Вітре осінній, не треба збивать мене з ніг.
Паморозь рання, не морозь моє серце, я прошу.
Осене пізня, що так рано прийшла на поріг?