Валентина Пошкурлат

Читателей на странице:


Ісус любов’ю, що вселенську має силу,
Дає людині істину пізнать,
Як птах, людина розправляє крила,
У лабіринтах долі їй не заблукать.

Про істину я пригадала притчу,
Коли Мудрець попав на небеса
І Ангел запитав його про правду отчу,
Що на землі робив, в чім істини краса.

Мудрець сказав, що істинність шукав
У мудрих книгах, де знання копили,
Він їх без ліку все читав й читав…
Всміхнувся Ангел, знав, що книги — сила.

Мудрець у храмах вчив святі писання…
Ще більше Ангел посвітлішав на лиці.
— У суперечках всі були мої старання,
Щоб народити істинність в душі.

Мудрець замовк… Більш Ангел не всміхався.
— Я щось не так робив? — спитав Мудрець.
— В любові, Мудрецю, ти не кохався,
Немає де любові, там істині кінець.

Народжується істинність з любові,
Де є любов, там істина живе.
Шукають люди істину навколо,
А вона поруч — у любові оживе.

Людина кожна світ сприйма по-своєму,
Вважає в ньому істинним своє,
Лише любов іде в цім світі колами
І шляхом істини для нас усіх стає.

Світлина з мережі Інтернет

© Валентина Пошкурлат

ID Премиум-автора: PA3902744



Валентина Пошкурлат

ID Премиум-автора: PA3902744

5 1 vote
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest
0 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments
0
Would love your thoughts, please comment.x
()
x