Читателей на странице:
На вістрі олівця –
Залишу біль розгубленого світу,
Горять пусті надії, ніби смолоскип.
Печаль, що рве серця
я гумкою із вірша наче витру,
Та ти залишишся, бо в душу вріс-прилип.
Рядками навпростець
Крик почуттів далеких і зігрітих
Складає в образ твій незгаслий силует.
Малює олівець
Все те, без чого дуже важко жити –
Клубок кохання двох –
як вічний хитросплет.
Забута тема ця
Враз оживе… обнулена? Зітерта?
(Душа поета надвразлива отака!)
На вістрі олівця
Все те, що вже не вирвати до смерті,
до нас притулиться коханням із рядка.