littercon
Читателей на странице:
А солнце встаёт и сияет в тебе,
Играя твоим восприятием мира,
Слезой, а может и зноем в судьбе,
Душевным сиянием сапфира...
Приглашаем всех Премиум-авторов разделить душевные строки философской лирики и принять участие в конкурсе «Cолнце в тебе…» c 9 по 21 мая 2022 г.
Условия участия в конкурсе:
- Тема конкурса: Cолнце в тебе…
- Оставить отзыв в прозе под видео на YouTube канале и под этой статьей;
- После публикации отзыва, оставить второй комментарий в форме Вашего стиха, видео или аудио стиха, прозы согласно тематики;
- Разместить конкурсное произведение по трём пунктам:
- под видео по ссылке https://youtu.be/d5cS6Nu8EKU
- под этой статьёй
- в своем личном профиле.
По итогам конкурса будут определены победители, которые награждаются подарочными дипломами LITTERcon.
Творите, любите и своим творчеством открывайте возможности Миру и добру, взаимопониманию и поддержке!
Пусть Вас никогда не оставляет вера и душевность творения, Ваш свет любящей поэтической души. Светите, любите, оставайтесь в свете мира и добра!!!
С творческой cозвучностью и поддержкой,
© littercon
Дуже гарна лірика, сповнена світла та тепла. Відеоролик – гармонує і ще глибше розкриває суть Вашої надзвичайно чуйної творчості. Сердечно дякую за чудові рядки, пані Каролін.
Почуй мою тишу…
/сонет/
Я читаю тебе з року в рік,
відчиняю міжпростірну браму.
Розумію тебе так же само –
через відстані, пам’ять і вік.
В хвилях серця вирує потік,
то квітує кохання між нами.
Йде воно того літа слідами,
вже той слід моє серце пропік
… Серед суміші трепетних снів,
Безкінечно-стрімких, неозорих –
Розумію тебе я без слів.
Почуття – розливаються морем,
Вітер хвилі безкраї колише…
…Я прошу: ти почуй мою тишу.
Прекрасная тема нового конкурса, спасибо Каролин!
Солнце
Греет всех солнце, теплым лучом,
Энергией света, к земле ты идешь.
В закате уходишь, в другие края,
С рассветом приходишь, нам радость даря.
Твоя жизнь планете, так очень важна,
Теплом одаряешь, нашу жизнь ты сполна.
Не будет земля, существовать без тебя,
И солнечный свет, нам согревает сердца.
Припев:
Энергия солнца, вселенной важна,
Тепло всей планете, даешь все века.
Ты греешь нам души, и светом своим,
Нам счастье приносишь, удачные дни.
Мы рады как дети, когда светишь ты,
Улыбки как счастье, хорошие дни.
Вечерний закат, солнце скрылось опять,
Но утром мы верим, ты разбудишь всех нас.
© Copyright: Игорь Крапивин 75, 2021
Свидетельство о публикации №121072301529
Сияет солнце в глубине лазури…
Душе израненной так чутко, так светло.
И грезится: минули злые бури,
И тихо лето васильковое пришло.
Январь, мое ты сердце растревожил,
Зачем ласкаешь негой и теплом?
Рвусь в небеса, я снова ожил!
Хоть знаю, ЧТО ты прячешь на потом…
О, Господи! Лечу в слепящий свет!..
Нисходит неземная благодать…
Чтоб отыскать немыслимый ответ,
Готов себя по лучику раздать…
Дорога Каролін, дякую за прекрасну лірику, яка сонячними промінчиками зайшла в мою душу, наповнену болем і сумом. І враз так стало світло й сонцесяйно. Серце наповнилось благодаттю. Я щаслива засинати сьогодні із сонцесяйним світлом, теплом і ніжністю Вашої поезії, яку прослухала перед сном. А Ваш чарівний голос гіпнотично зняв наш біль жахливого сьогодення. Дякую Вам за бальзам на душу!
Милая Каролин, всегда слушаю Ваши стихи с особым трепетом. Большое спасибо за свет и радость жизни, которые Вы несёте и открываете для всех читателей, за новую мотивацию к творчеству.
Благодарю за великолепную новую идею конкурса.
Всем желаю гармонии, позитива, тепла, любви и творческого вдохновения.
Солнце в тебе
Солнце в тебе – это нежность и ласка,
Детство далёких, вишнёвых садов,
Свежесть весны и волшебная сказка,
И аромат фантастичных цветов.
Лучики солнца сияют повсюду,
Всех согревают душевным теплом.
Счастье мгновений подобное чуду
Вновь отзывается в жизни добром.
Солнечный свет щедро дарит надежду,
Радость рассветов и новых идей,
Веру вселяет в сердца безмятежно.
Он открывает безмежность путей.
Мысли добра прилетят бумерангом,
Мигом откликнутся благом земным.
С твёрдым стремлением жить неустанно
К миру, к гармонии, к дням золотым.
Солнце в тебе – это радость и нега,
Мамины руки в морщинках родных,
Щедрость полей и обилие хлеба,
Радость от свежести струй дождевых.
В каждой душе есть исток бесконечный,
В ком-то он малый, а где-то велик.
Неисчерпаемый, истинный, вечный,
Чистый, живительный света родник.
14.05.2022
Благодарю Вас, дорогая Каролин, за это видео!
Оно определённо несёт в себе солнце. Ваш голос,такой нежный и проникновенный, не может не согревать.
Прекрасная тема для конкурса, для творческих размышлений.
Спасибо всей творческой команде за новые идеи.
Всем- вдохновения и солнца в душе.
Солнце пленит нас шикарным рассветом,
В мир принося лучезарный уют .
Солнышко любят и зимы, и лета,
В хмурые дни очень солнышка ждут.
Бог щедро солнце лучами нам льёт,
Богатым и бедным, добрым и злым .
Бог есть любовь, и любовь он несёт
Каждому с ярким лучом золотым.
А солнце в тебе, коль душою коснешься
Глубин его нежности и теплоты,
А солнце в тебе, если только зажжешься
Огнём милосердия и доброты.
Солнце в тебе, если благостью бьётся
Сердце,готовое согревать..
Если ты светишь другим,словно солнце,
Не уставая любовь раздавать
«Ведь светлые души безмерно богаты» – замечательные слова и завершение стиха. Спасибо!
Люблю переглядати і повторно слухати, бо тоді відкриваються найпотаємніші миті прекрасного. Чудова поезія, зворушлива, глибока, чіпає душу!
Розлиті світанкові гами,
сіріє небо, хмари, світ.
Співзвуччям долинає гамір
в затишші простору синиць.
Твоє маленьке сподівання
побачити ранкове сонце.
Чудові пісні заспівати,
накотять радості аж сльози.
Мрійливі прояви кохання
у ніжнім дотику губами.
Ті поцілунки ще сподавна
єднають нас щоб пригортати.
Запалені згорають зорі,
неначе в полум’ї свічада.
Летіти космосом прискорять
аби любов свою стрічати.
І опалимою мов купиною
все тіло прагне й духмяніє.
Щасливі ніжимось з тобою,
коли ледь сонце заясніє.
Є люди темні і зовсім безликі,
Навіяні мерзенністю і злом.
А є душею світлі й сонцеликі,
Заквітчані і радістю, й добром.
В одних у душах – будяки колючі,
У душах інших – сяєво з небес.
Одні наносять рани лиш болючі,
А інші сонячний тримають хрест.
З колючими – мені не по дорозі,
В однім ряду я з ними не піду.
Із сонцесяйними я навіть у негоду
Промінчик сонця й радості знайду.
І навіть в бурю, коли чорні хмари
Закриють неба чистого блакить,
Промінчик не відправиться на нари,
Він буде у душі моїй світить.
І набере він дива осяйного –
У сотні сонць обернеться в душі.
Ніхто вже не відніме світла того,
Ні вороги, ні відьом шабаші.
Світлина з мережі Інтернет
Душа з сонцем єдналась щодень,
Ткала світлом життєві дороги,
В неї стільки було одкровень…
А сьогодні одні лиш тривоги.
Хто украв моє сонце з душі?
Ти, ракето, що в небі літаєш?..
Клятий враже, постій, не спіши,
В диму сонце моє не сховаєш!
У душі воно буде сіять,
Стільки Бог відведе мені віку,
З ним встаю і лягаю я спать –
Його світла в мені без ліку!
Не ховайсь, моє сонце, й на мить,
Мою душу наповнюй по вінця,
Хай не плаче вона й не болить,
Нехай сяйвом благословиться.
Світлина з мережі Інтернет
СОНЯЧНИЙ СПАЛАХ
Спочатку в серці жевріло було –
зростає жар чуття того вогненним тиском.
Він душу роздягає наголо
І виділяє сонячне тепло, \
Ударна хвиля…вибух зовсім близько.
Кохання – ніби спалах двох планет,
Яскраве зіткнення двох тіл у піднебессі,
Розряд двох душ, що оспівав поет –
Тротиловий у нім еквівалент –
жагучий…некерований…чудесний.
Миттєвий спалах знищить на шляху
Всі негаразди та життєві перепони.
Ваганням місць немає і страху –
Реакція пішла по ланцюгу –
Тут діють тільки відчуття закони…
А серце, що блукало у світах
У непроникній, мега-щільній оболонці,
у парі в невагомості літа,
Його теплом кохання огорта –
Мов спалах той, що бачимо на Сонці…
«Ведь светлые души безмерно богаты» – очень верные слова. Пусть в мире будет больше светлых душ, излучающих свет и добро.
Сонячний промінь
Сонячний промінь спіймала в долоні-
Хай мені серце зігріє.
В променях сонця побуду в полоні…
З сонцем душа не міліє.
Світло і радість у душу несе,
Темряву геть проганяє,
З сонцем яскравішим стало усе,
Квітом душа розцвітає.
Сонце у серці слід зберегти,
Щоб і в похмуру погоду,
Ясний промінчик знову знайти
Та пережити негоду.