littercon
Читателей на странице:
Луч солнца нежно постучал в окно,
Весенним запахом чарующей улыбки,
И ветер с цветущей вишней заодно,
Узоры заплетая голубой нитью…
Приглашаем всех Премиум-авторов разделить душевные строки пейзажной поэзии и принять участие в конкурсе “Луч солнца постучал в окно” c 18 апреля по 3 мая 2022 г.
Условия участия в конкурсе:
- Тема конкурса: Луч света постучал в окно
- Оставить отзыв в прозе под видео на YouTube канале и под этой статьей;
- После публикации отзыва, оставить второй комментарий в форме Вашего стиха, видео или аудио стиха, прозы согласно тематики;
- Разместить конкурсное произведение по трём пунктам:
- под видео по ссылке https://youtu.be/w5AaWGFNzeM
- под этой статьёй
- в своем личном профиле.
По итогам конкурса будут определены победители, которые награждаются подарочными дипломами LITTERcon.
Творите, любите и своим творчеством открывайте возможности Миру и добру, взаимопониманию и поддержке!
Пусть Вас никогда не оставляет вера и душевность творения, Ваш свет любящей поэтической души. Светите, любите, оставайтесь в свете мира и добра!!!
С творческой cозвучностью и поддержкой,
© littercon
Дорогая Каролин, каждая строка наполнена нежностью солнечных лучей, позитивом и радостью жизни. Бесподобные стихи, тёплые, лиричные, проникновенные, искренние. Большое спасибо за прекрасную поэзию весны!
От души благодарю Редакционную Коллегию журнала LITTERcon во главе с Каролин Одас за интересный конкурс.
Всем желаю новых творческих идей, доброго здоровья, любви и вдохновения.
Каролин, от Ваших строк даже вибрации повышаются! Хочется парить в переливающихся лучах весеннего солнца! Браво!
*** РАЙ ***
Не хочу больше видеть унылый пейзаж,
Реки грязи под стаявшим снегом.
Я отправлюсь на море, построю шалаш
На песке согревающем белом.
Крики чаек разбудят дремавший рассвет,
С горизонта столкнув кромку солнца.
Воздух соснами пьян, не “берёт” интернет,
Гладь воды лишь едва колыхнётся.
Лёгкий бриз поцелует так нежно лицо.
Проберется, скользя, под рубашку.
И излечится сердце от грубых рубцов.
Распахнётся душа нараспашку!
Не спеша, поднимусь на вершину горы,
Руки в крылья начнут превращаться.
Что есть силы во мне, прокричу с высоты:
“Это рай! Я хочу здесь остаться!”
© Copyright: Светлана Кургузова 2, 2022
Художница – природа!
Волшебница из сказки.
И краски небосвода
Меняет словно маски.
С утра туман и сырость,
По вечерам закаты.
Долой гони унылость.
Пусть вновь звучат сонаты.
Открой окно пошире
На встречу солнцу, ветру.
Пусть будет в нашем мире
Дорога к счастью, к свету.
Каролин ваши стихи великолепны, спасибо вам за ваше творчество и за новый конкурс!
Солнце
Греет всех солнце, теплым лучом,
Энергией света, к земле ты идешь.
В закате уходишь, в другие края,
С рассветом приходишь, нам радость даря.
Твоя жизнь планете, так очень важна,
Теплом одаряешь, нашу жизнь ты сполна.
Не будет земля, существовать без тебя,
И солнечный свет, нам согревает сердца.
Припев:
Энергия солнца, вселенной важна,
Тепло всей планете, даешь все века.
Ты греешь нам души, и светом своим,
Нам счастье приносишь, удачные дни.
Мы рады как дети, когда светишь ты,
Улыбки как счастье, хорошие дни.
Вечерний закат, солнце скрылось опять,
Но утром мы верим, ты разбудишь всех нас.
По-весняному ніжно і сонячно звучить музика Вашої, дорога Каролін, поезії. Її всеперемагаюче світло наповнює все навколо, загоює зранені душу й серце, додає віри в завтрашній переможний день! Дякую Вам за промінчик сонця, який справді постукав у вікно, коли я слухала разом зі своїми рідними Вашу світлу поезію!
Волшебное, чарующее, оживляющее творение!!! Спасибо, Каролин, за Ваше творчество!
На волшебную тему о весне и природе написала Рондель
Целует солнце бархат леса,
Весна летит средь облаков.
Освободившись от оков,
Журчит ручей, слагая пьесу.
Гуляет ветерок повеса,
Склоняя головы цветов.
Целует солнце бархат леса,
Весна летит средь облаков.
Берёза, белая принцесса,
Забыв про холод вечеров,
Колышет на ветвях любовь.
С рассвета алою завесой,
Целует солнце бархат леса.
Вірші – це найтепліші ноти Вашого серця, пані Каролін. У них все – милування чарами природи, сподівання на мир та гармонію з Всесвітом, мрії та сподівання Людини, віра в любов, добро та милосердя. Такі рядки обов’язково стануть вразливій творчій людині джерелом натхнення та позитиву. Сердечно дякую.
ТАЛОВИНА
Підтануло. І тьмяна талови́на*
Всю наготу назовні оголила.
Стидалася від сорому дитинно,
Та билось в ній життя нове щосили.
Вітрисько обдавав сердитим шквалом:
«Ще про тепло задумалась ти рано!»
Вона ж, як мати, на дитя чекала,
І якось вранці вкрилася… шафраном.
Підвів голівку, посміхнувся світу –
Бузковий настрій дарував блакиті.
Яскравий крокус уподобав вітер,
Став лагідний, приємний, не сердитий.
Під щедрий промінь сніг увесь розтанув.
А першоцвіт, у хвилюванні синім,
Співав з птахами щось своє, весняне
Й вклонявся низько рідній талови́ні.
* місце, звільнене від снігу, проталина.
Ранок для двох
/віланела/
Благословився день новий на луках,
Туман, мов молоко хто вилив з глека.
І я тримаю Вашу теплу руку.
А з нами поряд, біля скирт в перуках,
Милуються закохані лелеки –
Благословився день новий на луках.
Бузьків два серця – ніби запорука:
З коханим поряд – затишок й безпека,
І я тримаю Вашу теплу руку.
Тільки любов… ні слова про розлуку…
Співають душі сонячно та легко,
Благословився день новий на луках.
Завмерла пара у ранкових звуках,
Кохання обіцяє справжню спеку!
І я тримаю Вашу теплу руку.
Солодкий щем у душі спраглі стукав,
Промінням сипав ранок наш далекий:
Благословився день новий на луках,
І я тримаю Вашу теплу руку…
/ Надихнула неперевершена картина латвійського художника Яна Барткевича./
Вновь могучим весенним потоком
В жилах вспенилась алая кровь;
Вновь под радостным солнечным оком
Нас на крыльях уносит любовь!
Прочь из сердца печаль и томление,
Коль в садах птичий гомон и звень!
Ты, Весна, для души откровение,
И чудес полон каждый твой день!
Луч солнца заглянул в окно
Весенним утром тихо и неспешно
Луч солнца заглянул в моё окно.
На стуле рыжий кот мурлыкал нежно,
Потягивался долго и смешно.
А луч скользил по стенам и по полкам.
Он озарял все тёмные углы,
Не оставляя места недомолвкам,
Высвечивая тайны мутной мглы.
Где лучик пробегал, играли краски,
Рождались в миг идеи и мечты;
Манили блики стёкол словно в сказке;
И распускались радости цветы.
Я протянула лучику ладони
И ощутила нежное тепло.
Окутали мелодии симфоний.
И на душе мне стало так светло.
День начинался тихо, благодушно,
Даря надежду жить, любить, мечтать.
Всходило солнце медленно, радушно .
И разливалась лавой благодать.
26.04.2022
Замечательная тема. Замечательніе стихи. И такой чарующий голос! Спасибо, Каролин!
БУДЬ ЗАВЖДИ ЛЮДИНОЮ ЛЮДИНА
На війні чи у мирний час
Вибір кожному непростий:
На який ти згоден пасьянс,
І з чого приготуєш настій?
З користі, гніву та зради,
З наклепів, підлості, брехні?
Сам собі не даєш ти ради.
Хоч і думаєш: краще всіх ти.
Якщо чесно, без брехні і без “качки”,
Все по совісті, правді завжди,
Не продався за пост і подачки,
Ти Людиною будеш тоді.
Конституцію якби писав,
Записав би такий я урок,
Як завіт зі Святого Письма:
На безмежний термін і строк,
Щоб метою це було єдиною
Та обов’язком для людей:
«Людина, будь завжди Людиною.
Це вище всіх слів та ідей».
О Боженько, Боже, благаю тебе,
Зціли моє зранене серце,
Хіба ти не чуєш в молитвах мене?
Мої у сльозах ти не бачиш озерця?
І небо без зір непривітне твоє,
І променя сонця давно вже нема,
Скажи мені, Боже, хто сльози так ллє?
Гемера мовчить, мов німа..
О Боженько милий, подай промінь світла!
Хай сонце сіяє і вдень і вночі!
Без світла його на землі непривітно.
Від миру, скажи, лежать де ключі?
Поглянь ти на все: на дерева, на квіти,
На пташенят, що сидять у гнізді –
Усе так світлу хоче радіти.
Тримає хто промені сонця в узді?
Всевишній хустину блакитну узяв
І небо очистив від зливи,
В віконце мені він промінчик послав
І сяєво сонця у переливах.
В душі моїй відродиться тепло,
Надії промінь на життя засяє,
Хай зникне із землі моєї зло,
І ворог хай у сонце не стріляє!
Хай сонця світ бере мене в обійми
І пестить душеньку згорьовану мою,
Із сонячним промінням спільно
Молитвою з Всевишнім говорю.
Так заглянь же, промінчик, в віконце!
Цьогорічна весна не весела,
серце розквіту жде і тепла,
все завмерло в містах і селах,
холодам втекти вже пора,
хай берізка розпустить листочки
і травичкою вкриються луки,
хай в усі сонце гляне куточки,
зазвучать ніжні флейти звуки,
хай пливе в голубіні хмаринка,
переливом хай річка біжить,
хай весна намалює картинку,
закарбує чарівності мить,
засіяють хай сонечка в лузі,
мило й ніжно фіалки цвітуть,
хай тюльпани найкращі в окрузі
до дівчаток відшукують путь.
Так заглянь же, промінчик, в віконце,
дай надію усім на життя,
хай у небі завжди світить сонце
й піде темінь навік в небуття!
Світлина з мережі Інтернет
Сирень под дождём
Плачет день. И мы в нём – не вдвоём.
Ливень парк цветущий ублажает.
И сирень, закрывшись под дождём,
Стала, как и я, тебе чужая.
Привели сюда в весенний день
Свежим и манящим ароматом
Томный дождь и дикая сирень –
Словно ты и я… вдвоём… когда-то…
Лунный свет. Любовь. Ненужность фраз.
Ссора… твой уход… а я немею…
С той сиренью юность отцвелась.
А сейчас сирень ещё пышнее.
В нашем сквере вдруг напомнит дождь
Волшебство далёких отношений.
Мне навстречу снова ты идёшь
В юность, что оставили сирени…
/Фото Simona Veskus-Barsukov./
Чаруюча, мов весна, Ваша чудова поезія, мила Каролін! Кожне слово і кожен звук відбивається у ритмі серця. Це сама гармонія і природна властивість душі! Рясних Божих благословень на щодень!
Проміння сонця з виднокола
чіпають кінчиками світ.
Зелене довго видно поле
у цій красі весни простій.
Життя благає світла з неба,
рясної благодаті рос.
Вербові віття низько гне бо,
щоби напитися ось-ось.
Та зло не спить у просторіччі,
ганебно гатить звіддаля.
Вогні спалахують ще ніччю,
розрита спалена земля.
Але не вбити первоцвіту,
зачатків юної весни.
Велике прагнення є жити,
сердечну часточку візьми.
Гармонія перемагає,
добро, надія і любов.
Легенький вітерець за гаєм,
дрібненький дощик перейшов.
Вдихни повітря свіже зрання,
наповни миром свою плоть.
Загоїть всі криваві рани
Всемилостивий наш Господь.
І буде радість веснянкова,
Любити рідне аби вільно.
Життя благослови любов’ю.
Все буде Україна!