Наташа Павлова

Читателей на странице:


Я йду в село.

Моє життя, як завірюха з снігу.
Я пригадала маму і село.
Із завірюхою у нас багато збігу.
На жаль багато стежок замело.

Не бачу стежки я в прожиті роки.
Це не біда, йду напрямки, в замети.
По снігу білому роблю сміливі кроки.
Через замети йду сміливо до мети.

А сніг рипить, іду я по дорозі.
Сльоза бринить, сніжинку зустрічає.
Сніг пада з неба, як подарунок бозі.
Я йду в село, де мами вже немає…

❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️

© Наташа Павлова

ID Премиум-автора: PA7930788



Наташа Павлова

ID Премиум-автора: PA7930788

5 1 vote
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest
0 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments
0
Would love your thoughts, please comment.x
()
x