Читателей на странице:
Я йду в село.
Моє життя, як завірюха з снігу.
Я пригадала маму і село.
Із завірюхою у нас багато збігу.
На жаль багато стежок замело.
Не бачу стежки я в прожиті роки.
Це не біда, йду напрямки, в замети.
По снігу білому роблю сміливі кроки.
Через замети йду сміливо до мети.
А сніг рипить, іду я по дорозі.
Сльоза бринить, сніжинку зустрічає.
Сніг пада з неба, як подарунок бозі.
Я йду в село, де мами вже немає…
❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️