Читателей на странице:
Безкраї простори і плескіт розбурханих вод,
І чайки, що просто на хвилі чатують на здобич.
Безмежжя природи… То пінної хвилі оздоба,
Натхнення поета проллється поривом от-от….
Погода мінлива. Ось купчастість-перистість хмар.
Відтінки води – то для них невимовні контрасти,
Так хочеться трохи краси до поезії вкрасти,
У хвилях із Музою ніжимося крадькома.
Ось вигини берега серед піску й розмаїть.
Засмага золотить… несе в недосяжне і мрійне.
Вона вириває із міста задушних обіймів
Усі сподівання і приспані мари мої.
Із Музою вдвох ми торкнемо таємних глибин,
Бо море рятує… Зелене… бурхливе… цілюще…
Хай звільнить свідомість із вічно закритої мушлі,
І винесуть хвилі на берег забуті скарби.