Читателей на странице:
Коли з весни надходить квітень,
зненацька стане навкруги
зелено, гарно і барвисто,
палітру сонячну влови.
Порозпускалися вже квіти
пахучі, м’ятні, запашні.
Кохати прагне закортіти,
все нидіє по швах весни.
Пора зайнятися собою,
підправити свій силует.
Замість годинника є сонце,
в душі відчуєш, що поет.
Наплив енергії і щастя,
порив натхнення і наснаг.
Ідеш добро і мир звіщати,
досади може десь зазнав.
Холодний трішечки світанок
розбудить твій потенціал.
Усмішка щира і кохана,
бажання — всю б розцілував.
Весняні квіти — сама ніжність,
роса у сонця перелив.
Тло зоряне, мов запобіжно,
пильнує аби день не сплив.
Прозріти зранку від уміння
підняти настрій беручкий.
Прокліпиш очі, йдеш умитись,
а потім на пробіжку мчи.
Зустріти майбуття привітно,
не знаючи на що чекав.
Вирує розвеснілий квітень,
ллє кров джигунсько у щоках.
Заряд паруючої кави,
строкаті стрічки ронить вірш.
Здоров’я злі б не відбирали.
В Господню ж перемогу вір!