Читателей на странице:
/рондель/
Дзвінок Ваш не проб’є крізь заметілі:
Бурхливе море в зиму стало млявим.
Навіщо Ваше знов оте: «Моя ви?»
У простір мій прийшли. Чого ж хотіли?
На гребені страждань – душа і тіло.
Крижини-мрії леденять уяву.
Дзвінок Ваш не проб’є крізь заметілі,
Бурхливе море в зиму стало млявим.
Минуле відцвіло лататтям білим,
Прогіркла у воді печаль сльотава.
Відлуння літ не гріє, а кривавить.
Бо скрижаніло те, що так любили.
Дзвінок Ваш не проб’є крізь заметілі.