Читателей на странице:
А серпень – у сонячних зайчиках,
Обіймами тягне спекотними,
І хвилями – дні літа втрачені,
Уздріли у смутку сьогодні ми.
Жалобу – оскомину яблучну,
Чи то концентрат, чи есенцію,
Солодко-терпке щось із далечі,
у серці лелію на денці я…
Штормує жура, часто сниться нам,
До ніг підповзає баранчиком…
Хвилює, гримить косовицями,
Сум’яття душі наїжачене.
Втрачаємо… Зливами плачемо…
Водойми все більш повноводі ці.
А серпень – у сонячних зайчиках,
На гребені білім відродиться…