Читателей на странице:
Природи дотик відчуваю
Усюди, де не гляну оком.
Лікує душу він, я знаю,
Її торкнеться ненароком
Весною ніжним первоцвітом
І білопінними садами,
Трави приємним оксамитом,
Що простелився під ногами,
А влітку- хвилею морською,
Що пестить тіло, огортає
І криком чайки над водою,
Де сонце промені купає,
Осіннім подихом з морозцем,
І кольоровим листопадом,
Іще грайливим теплим сонцем,
З гори бурхливим водоспадом,
Зимою – інеєм сріблястим,
Сніжинок вальсом у повітрі,
І першим снігом білим, чистим,
Із ним думки стають враз світлі.
Природи дотик відчуваю…
Чудовим є це відчуття,
Бо з ним красу скрізь помічаю,
Стає цікавим з ним життя.