Читателей на странице:
Похмурий ранок залило дощем –
Рясним, весняним… безперервно хлище!
Б’є в підсвідомість: вихідний – поспи ще,
Але той сон кудись поспішно щез.
Піднявся вгору і махнув крильми,
Залишив вдвох з дощем мене раптово.
Старію… бачу сни не кольорові,
(підводка винна з чорної сурьми*?)
Але ж весна! І мокрий цей вікенд
Живому світу є бажа́ним раєм.
– Так дощ іде? Чи я таки дрімаю?
– Йде-йде! Киває липа, змокла вщент.
*сурьма – арабська чорна фарба для підведення очей