Читателей на странице:
Грудень плаче дощами й тривогами,
Геть забув, що зима на порі,
Йде війна і стежками, й дорогами,
Залишаючи рани скрізь вогняні.
Рік збігає у гулі сирен затяжних,
Невеселий, сумний і кривавий,
Хлопців роти на фронті звитяжних…
І в палатах зліковують рани.
Бри’дель* болю тебе до нестями скував,
А усе починалось в мажорі,
Січень пісню різдвяну веселу співав,
Ну а лютий вже був на мінорі.
Не дала ця війна закінчи’тись зимі,
Обірвала ходу на пів кроці,
Ніж у серце встромила тобі і мені,
Світлі дні вкрала в новому році.
Налякала весну’, що з-за обрію йшла,
Сполохала ключі журавлині…
Що ж ти, війно, в цей рік принесла?
Смерті, кров і суцільні руїни…
Як ніколи, Новий з нетерпінням ждем рік,
Він в дорозі, хоча б не збарився,
Ворог лютий чига, не один уже вік
Змієм лютим над нами він вився.
Та сьогодні, воро’же, настав твій кінець,
Рік Новий – твоє смертне є ложе,
Бо лавровий вже скоро одягне вінець
Україна моя й ПЕРЕМОЖЕ!!!
Бри’дель * – ланцюг
Світлина з мережі Інтернет