Читателей на странице:
Ісус любов’ю, що вселенську має силу,
Дає людині істину пізнать,
Як птах, людина розправляє крила,
У лабіринтах долі їй не заблукать.
Про істину я пригадала притчу,
Коли Мудрець попав на небеса
І Ангел запитав його про правду отчу,
Що на землі робив, в чім істини краса.
Мудрець сказав, що істинність шукав
У мудрих книгах, де знання копили,
Він їх без ліку все читав й читав…
Всміхнувся Ангел, знав, що книги — сила.
Мудрець у храмах вчив святі писання…
Ще більше Ангел посвітлішав на лиці.
— У суперечках всі були мої старання,
Щоб народити істинність в душі.
Мудрець замовк… Більш Ангел не всміхався.
— Я щось не так робив? — спитав Мудрець.
— В любові, Мудрецю, ти не кохався,
Немає де любові, там істині кінець.
Народжується істинність з любові,
Де є любов, там істина живе.
Шукають люди істину навколо,
А вона поруч — у любові оживе.
Людина кожна світ сприйма по-своєму,
Вважає в ньому істинним своє,
Лише любов іде в цім світі колами
І шляхом істини для нас усіх стає.
Світлина з мережі Інтернет