Читателей на странице:
А ми чекаємо на зиму,
Вона чомусь іще не йде,
Лежать тумани сиві-сиві
І вітер в лузі десь гуде.
Хто, зимонько, тебе затримав
І став стіною на путі?
А може, пролетіла мимо
І на обірваній струні
Зіграла сніжну нам сюїту,
Всміхнулась скупо й без вагань
Гайнула десь ти на край світу
З турніру прямо, без змагань.
З собою всі взяла сніжинки,
Мороз з собою повела,
Нема ні сонця, ні льодинки,
В степу десь плаче ковила.
Вернися, зимо, все пробачим:
І дощ, що з осені ще ллє,
І що зірок давно не бачим,
Скажи ж, де, зимонько, ти є?
Світлина з мережі Інтернет
Доброго вечора, пані Валентино! Рада бачити у цьому затишному творчому колі знайомі обличчя. Ваш вірш чудовий. Бажаю натхнення та нових успіхів. З повагою, Марина.
Навзаєм, пані Марино! Я теж зраділа, коли побачила Вас на сторінках нашого улюбленого журналу. Тепер разом будемо розділяти радість від творчого спілкування!
Щиро дякую за оцінку вірша та чудове побажання!
З повагою Валентина