Читателей на странице:
Усі ми кричимо, що праведні,
Й не робимо гріха на цій землі.
Чого ж тоді блукаємо по нетрях,
Шукаючи загублене ім’я в пітьмі?
Чого ж ми рівною не йдем дорогою?
То ліземо на гори, то падаєм в долини.
І водить не Мойсей нас, а убогість –
Ніяк не знайдемо той шлях і нині,
Що приведе туди, сади де квітнуть,
Де сонце в росах умивається щодня.
Чому сьогодні ми не взуті – босі,
По закордонах наша вся рідня?
Чому? Чому? І цим «Чому?» немає ліку,
Бо накопилося їх безліч за життя.
Кудись летять розгнуздані тривоги,
Чи прийде врешті час для каяття…
Світлина з мережі Інтернет