Читателей на странице:
Осінній світанок в полоні туману,
В прозорих краплинах густої роси,
Пробуджує землю, імлою приспану,
Штрихи додає до земної краси.
Промінчики сонця, мов струни співають,
Злегка доторкнувшись поверхні води,
В ранковім опарі свій шлях прокладають
І світлі лишають у ньому сліди.
Не чути птахів голосистого співу,
Вони відлетіли у теплі краї,
Боялись зими холодної гніву,
Покинули гнізда давно вже свої.
Прозора вологість торкнулася лісу,
Готується й він до зимового сну
І тче з павутини сріблясту завісу,
Співає лиш вітер в нім пісню сумну.
Художниця-осінь вже ліс прикрашає
В палітру яскраву шафрану, охри
І килимом з листя траву застеляє,
Ховаються в ньому і хитрі гриби.
Світанок осінній несе прохолоду,
Розвіює миттю він вранішній сон,
Дарує, проте, він таку насолоду!
Бере із собою в чарівний полон.
Краски осени всегда необыкновенны, всегда чаруют сердце и душу! Спасибо большое вам за красоту в стихах!