Читателей на странице:
Летіли дні, неначе птиці,
Кудись далеко поза край.
На сонце довго задивились.
Яскраві промені кохай.
Ти не засмучуйся одначе,
Що десь кохання промина.
Відходять юність, мрії, вдача,
Натомість є душа одна.
Вона тебе не відцуралась,
Молила Бога про життя.
Як лиш могла, так і старалась,
І звеселяла жартома.
Такі забігані, як коні,
За щастям гнались уперед.
Але догнати світ не годні,
Бо він своє собі бере.
Залишилась найкраща любість,
Яку довірила душа.
Її не дужають дні люті,
Вона надій не полиша.
Десь там за гордим часоплином
Існує сталий стан немов.
Його ніхто не призупинить,
У вічнім значенні любов.