Читателей на странице:
Сонце за пагорбом тільки ледь сходить,
Стелить туманну довкіл синяву.
З платини витончені твої ноги
В проміжку часу між гір обійму.
Світла яскравого мерехт мережив,
Дивлюсь замріяно десь вдалину.
Руку приклав до чола обережно,
Знову на скелю крізь бриз заверну.
Спробую знов підкорити вершину,
Актом кохання звитягу займу.
Подвиги ті героїчні звершити
Зможеш відважно для когось тому.
Крихітка біла, мов глянцевий мармур,
Ти на фасаді у профіль осядь
Наче приблуда, розгульно як мариш,
Семирамідовий вирощу сад.
Викинеш десь непритомно на берег,
Човен об рифи дощенту розбий.
Знову натомість у море поверну,
Вихлюпи пити солоні журби.
Наче маяк у відкритому морі,
Хвилі збиває страшний океан.
Ми ту стихію з тобою поборемо,
Як мореплавець зорю покохав.