Читателей на странице:
Розплескалося море по узбіччі,
Ти вийшла з піни голубих лагун.
Безмірний простір викотивсь космічний.
Коли з’явилась ти — я не збагнув.
Небесний ранок тільки ледь розвиднівся,
Пускаючи в обійми тінь прудку.
В очах зелених стигла ціла вічність,
Мене до крил туманами прикув.
Неначе білозорі тихі води
Захоплювали сонце, стрів навпроти.
Та ти була незаймана і вільна.
І незалежна своїм почуттям.
Любові лиш досвітньої є вірна.
Нікому серця зрадити не дам.
«Ти вийшла з піни голубих лагун» Як гарно й чарівно!
Дякую Вам, Валентино.
Леон, восхищаюсь! Чудесные, фантастические строки! Очень понравилось!
Всех благ Вам и новых творческих успехов!
Спасибо!