Читателей на странице:
Природу створи відбірково,
Але не надійся на долю.
Ніщо не сплануєш на вчора,
Та там не цурайся любові.
Бо зорі в долонях можливі
І душі єднатися можуть,
Як були чужі подорожні,
А стануть рідніші за ближчих.
Як яблуко впаде з верхівки,
Найкраще, красиве, доспіле.
Котилось, за ним ми побігли,
На диво — не те, що хотіли.
Кохання застане зненацька,
Якщо мали час на молитву.
Тоді перестане боліти,
Цілунки, обійми і ласка.
І будемо ніжність ділити
На двох, де немає печалі,
Любов наша в гавань заходить,
Чекаєм її на причалі.
Гарно!