Читателей на странице:
З неба в Удай упала веселка,
сонце очі услід повело.
Квіти стали дивніші на луках,
і дощу вже – немов не було.
Поспішаю… Біжу я по травах,
по калюжах, по мокрих стежках…
Щоб веселку-красуню дістати
й потримати її у руках.


Веселкові почуття. Гарно!
Дякую, Леоне!
Гарний вірш. Веселка дуже сподобилась)
Дякую, Олексію!
Повітряний вірш, підперезаний веселкою. Дякую!
Дякую, Оксаночко, за образний, красивий коментар!