Читателей на странице:
Якось у морозець узимку,
коли ще пролітав сніжок,
заграв мелодію музика,
до серця стежку віднайшов.
Він грав на скрипці так чуттєво,
за душу брало, як живе.
Акорди вивільнять бентегу,
журбу за вітром прожене.
Хмаринки білосніжний клаптик
то віддалявся, то зникав.
Чи вміли ми колись кохати,
як наближається весна.
Керуємось не глуздом завше,
потік думок і почуттів.
Витають душі в небі наші,
за руки взявшись, полетім.
Відкрий для сонечка обійми,
хмаринки білі розгорни.
Нехай кохання нас отінить,
у невагомість дме згори.
Ти грай розважливо, скрипалю,
щоб задзюрчали знов струмки.
Безмежно, віддано б кохали,
мов квіти любляться стрункі.