Читателей на странице:
Пір’їнку вгору здійме легіт,
І понесе її у даль,
Де білі хмари в синім небі
Проб’є у сонячний кришталь.
Спіткнувшись неодноразово,
Як досить часто, попри все,
Шукаємо ознак любові,
В якій знаходиться наш сенс.
Минає хутко так дитинство,
Як не оглянешся назад.
Коханих до грудей притисне,
Зведе їх в заповітний сад.
Не проминути би можливість
Розвинути в собі талант,
Тоді будемо ми щасливі,
Бо всім нам Бог щось добре дав.
Якщо й випробувань час зрідка
Застане нас, зненацька все ж,
Молімося за наших рідних,
Адже в добра немає меж.
Події, мов бурхливі води,
Розхвилювання принесуть.
Хай Дух Господній завше водить,
Бо долі нашої там суть.
Обов’язки, натхнення, праця –
Бог нас провадить через світ.
Важливо добре постаратись,
Щоб світ любов’ю заряснів.
Зачне тоді, як ще світати,
На радість з’явиться життя,
В красі небесні витинанки
Дадуть нові все відкриття.