Читателей на странице:
Ладонь в небесных чудесах
Ладонь в небесных чудесах,
В осколках звёзд у ветра,
Творец витает в облаках,
Вплетая холст иного света.
Летят спиралями миры,
Сгорая искрами рассвета,
Порханием бабочки мудры,
Несут скрижали тайн завета.
Река течёт сквозь время вспять,
Лелея шёпот древних судеб,
И месяцу позволив засиять,
В небе ночном средь изумрудов.
Кто держит вечность на весу?
Мудрые пряди в нить вплетая,
Храня в ладонях свет и тишину,
Мир в бесконечность растворяя…
Francés
La paume aux merveilles des cieux
Ma paume effleure l’infini,
Où luit la cendre des étoiles,
Là-haut, le Créateur unit
Les fils d’aurore en fresque ovale.
Les mondes dansent en tourbillon,
Brûlant aux feux du temps qui passe,
Les papillons, d’un doux sillon,
Portent l’écho des lois fugaces.
Un fleuve inverse son destin,
Berçant les songes de l’espace,
Et la lune ouvre d’un matin
Un seuil d’éclats aux mille faces.
Qui tient l’éther au creux des mains,
Tissant les trames originelles,
Fait naître en ombre et en satin
Un rêve aux flammes éternelles.
English
The Palm of Celestial Wonders
My palm ignites the cosmic seas,
Where scattered stars like embers flow,
The Weaver hums through astral breeze,
And threads the night in silver glow.
The worlds arise in swirling flight,
Consumed within dawn’s fleeting spark,
While butterflies of ancient light
Unfold the scrolls in ether dark.
A river bends through echoes deep,
Embracing time’s forgotten lore,
The moon, unchained, ascends to keep
Its gleaming key to midnight’s door.
Who holds the heavens, weaves their tune,
And spins the strands of fate untold?
Within their hands—both dusk and noon,
A dream of fire, fierce and cold.
Español
La palma espejo celestia
La palma, espejo celestial,
en brisa y polvo de cometas,
el Creador danza inmortal,
hilando un lienzo de profetas.
En espirales va el ayer,
se torna fuego en luz dorada,
con alas sabias al nacer,
el eco guarda su morada.
El río rompe el tiempo en dos,
susurra historias olvidadas,
y da a la luna su fulgor
en un edén de esmeraldas.
¿Quién pesa el pulso del jamás?
Teje su hilo en lo infinito,
con luz y sombras en su faz,
disuelve el mundo en lo bendito…
Творите, любите и наслаждайтесь каждым моментом жизни!Присоединяйтесь к поэтическому аккорду, дорогие друзья!
С творческой любовью
Щиро дякую за насолоду від чудової духовної поезії.
У РУКАХ ТВОРЦЯ
Долоню, дзеркало небесне,
Що з пилу створює комети,
Творець простяг…Життєві весни
Ледь усвідомлюєш іще ти.
Йде день вчорашній по спіралі,
Вогонь стає, мов позолота,
Мудрієш у літах дедалі
І усвідомлюєш чесноти.
Час річкою із берегами
Шепоче призабуті теми,
А сяйво місяця над нами –
Смарагди справжнього Едему.
Пульсують дні життя ритмічні,
Тче власну нитку доля вперто,
Ллє світло Господа обличчя,
Бог повнить світ цей милосердям.
Прекрасне доповнення, пані Марино! Гарного мирного дня!
Навдивовижу досконала поезія, яка підносить дух до вершин небес, мила Каролін! Дякую за високодуховну поставу, той прояв любові і добра, що випливає з глибини серця!
У відчуттях живу – немов востаннє,
А крихту неба віддаю тобі.
У зближенні доторкуюсь вустами,
Коли за обрій вечір вже добіг.
Десь у глибинах світлячки казкові
Цвіркочуть поночів’ї в далині.
На небі зоряному сни бузкові
Тебе дарують ніжною мені.
Проміння заціловує щемливо,
Займає долішнє згори цілком.
Проникнути бажає у щілини,
Погрожує все місячним ціпком.
Осокори мої білокорі,
що ростуть уздовж край долини,
перемогу найближче прискорте,
хай молитва до Бога лине!
Височіють до неба високо,
гостролезі, мов шпилі на скелях.
А старезні звідколи розсохлись,
щит собою нащадкам підстелять.
Ніби знову в дитинство потрапив:
синя річка, заплакані верби.
Незагоєні рани і втрати,
хто додому назад нас поверне?
Сонце сходить з туману блакиті,
визирає з-під гілля довкола.
Скільки буде ще гірко боліти,
та коли усміхнеться нам доля?
Десь там, вгорі, за небокраєм
існує іншою земля.
Там палко Хтось тебе кохає,
як відцуратись всім звелять.
У них нема своєї думки,
вони юрбою топчуть сніг.
Шукають в помсті порятунку,
збиваючи, хто поряд, з ніг.
Тебе залишать наодинці,
як вередливе те маля.
Пожурять, що де не годиться
самому радити, мовляв.
Не треба людям все прощати –
закажуть зрання наперед.
У всім погодитись на щастя,
щоб видалось життя, мов мед.
Та близько не бери до серця,
в журбі самотно не сумуй.
На лоні в матері проснешся,
події давні підсумуй.
Неначе сонце з виднокола
порадує промінням світ,
так частку дасть Господь любові,
щоб ти прийти до Нього зміг.
Дорогая Каролин, большое спасибо за невероятно лёгкие, парящие стихи! Чудесная поэзия, наполненная теплом и светом души. Восхищаюсь.
Очень впечатляет, спасибо милая Каролин!! Как красиво звучит на 3 языках, это великолепно!!! Не перестаю восхищаться вашим творчеством еще и многих языках!!