Читателей на странице:
Слово про Матір живе і священне,
кожному з нас дороге звідусіль.
Дітям Матуся кохання прищепле,
на рушнику вишиванім хліб-сіль.
Своїх синів на війну проводжає,
їх пам’ятає в молитві щодня.
Знову тривоги і переживання,
ревно хвилюється за їх життя.
Бо найрідніша для серця кровинка,
скільки недоспаних в Неї ночей.
Досі палає в огні Україна,
сльози мов дощ, час рікою тече.
Кожні моменти з любов’ю й журбою,
вибілена, як хатина, душа.
Неньки любов найцінніша, жертовна,
крила журавки дітьми дорожать.
Струджені руки питомі обіймів,
щоб притулити до своїх грудей.
Зірка на небі неначе та блима,
ранок очікуваний як гряде.
До Богородиці ми припадімо.
Щирим розкаянням мир, Боже, дай!
На перемогу не тухне надія,
з під тягаря через силу повстань.
Плаче калина від крові полеглих,
роси до сонця вертають красу.
Випереджають любов’ю на небі,
до Воскресіння вечірок несуть.
Ти огорни нас опікою, Мамо,
рідна закличе на захист земля.
Хмари сукупчені, схожі на мармур,
світ небеса нам кохати велять.
Не погордімо любов’ю уклінно,
Божої Матері честь бережім.
Ненькою названа теж Україна,
палко кохаймо Її в душі.
Вишня старенька ще паростки пустить,
терпкої ягоди дбалість з’їсте.
Вийде кохана Матуся назустріч,
щоб обійняти щасливо дітей.