Читателей на странице:
Ти пошепки мені казала
про різні речі загалом,
і з пауз цілувала жваво,
навіщо здатна ця любов.
Як окриляла наші плани,
струмок кохання бушував.
Моя єдина і кохана,
бо найрідніша ти душа.
Неначе вітерцем твій подих,
що освіжає почуття.
Мов на світанку сонце сходить,
молитву по очах читав.
Для серця близька, мила, люба,
без тебе хмурі тоді дні.
Від щастя росяно розхлюпав
натхнення радісні оті.
У в’язці квітів щирий прояв
кохання і замилувань.
Суцвіттям бджілки гулко роять.
Твій цвіт цих уст розцілував.
Мета життя — краси продовжень,
всміхнутись варто, жити сенс.
Нехай покропить рясний дощик,
торкається розлитих плес.
Розкрий красу всю пелюстками,
що в пуп’янках втаїлась ледь.
Ми любощі там розплескали,
нектар, амврозію і мед.