Читателей на странице:
Не гаснеш ти з роками, неув’я́дне,
Не танеш із бурульками зі стріх.
Кровить душа у ранах і у саднах –
та незабутні спогади старі.
І з кожним роком поважаєш дужче
Моменти, від яких ти розквітав.
Цінуйте, люди, світло невмируще,
Проміння зберігайте крізь літа.
Хай щовесни те зеленню проб’ється,
струмком живильним – посеред пустель.
Немеркнучим розпуститься у серці,
у квітку дивовижну проросте.
Не замовкають струни на гітарі,
На двох літа плетуть один сюжет,
Вони в людині юність не потьмарять,
допоки сокровенне береже…