Читателей на странице:
Весна таки рання / не перша та юна,
Незгоєні рани, / у душу як плюнуть.
Повіє ще холод, / деінде і вихор.
Нівечить все ворог, / нічого не виграв.
Але сонце любе / зігріє нас щойно —
Незгоди всі люті / покриє любов’ю.
До серця припаде / кохання ласкаве.
Зірок міріади / не врочать заспати.
Довкілля казкове, / духмяне і пряне.
Березові соки / і квіт на полянах.
На луках зелених / весняне роздолля.
Віночки заплели / барвисті доволі.
Дівчатка мов жевріт / у росах квітвяних.
Вітаються чемно, / як тільки поглянеш.
Та годі вагатись / відчути ту ніжність,
Щоб замилуватись / цвітіннями вишні.
Не вийде розпуці / життя розірвати,
Ніякій розлуці / не довго бувати.
Бо завше опісля / ранкових туманів
Як сонечко звисло, / так робиться гарно.
Весна переможна / у будь-який прояв.
Лукавих стриножить / без вибухів зброї.
Сильніша за атом, / стократно потужна.
Шарлатові знади, / безсмертя у душах.