Читателей на странице:
О, як тобі, красо, повісти,
що любо вельми навесні!
Хмаринки попливли перисті,
пруг сонця на одній нозі.
До віч дзеркально загравають
теплом ласкаві промінці.
Розлиті барви у заграві,
блакиттю відблиски рясні.
Ряхтить проміння скрізь грайливо,
розлите мерехтливе тло.
Купаються чуття цнотливі,
торкнулось весняне тепло.
Десь річка в далині туманна,
горить у плавнях очерет.
Зібрались чайки за лиманом,
крило наснаги зачерпне.
Біжать мережками все хвилі,
а небо втоплене до дна.
Чуття кохання підловили,
коли втішається весна.
Без тебе не такі відтінки,
немов чогось не вистача.
Із затінку ледь-ледь видніє
у юній постаті дівча.
Весни зображення манливе,
вся пристрасть, любість і краса.
Прекрасні весняні мотиви,
цвіте незаймана весна.