Читателей на странице:
Чайки розбиваються об скелі,
Коли їх море зраджує…
Так і блукають каравани в пустелі,
Шукаючи оазис води,
А він міражами жартує…
Життя кожного з нас гартує,
Даючи найважчі уроки:
Когось приголубить,
Когось поцілує,
А потім скидає із скелі у низ –
Рахуючи кожні кроки…
Життя не навмисне нас гаптує,
А задля нашої ж безпеки…
Бо кожна душа –
Це вир невідомості,
Рій небезпеки,
Прірва безмежної свідомості
І між світами – межа,
Але у кожного вона своя…
А на якій глибині твоя?
Чайки розбиваються об скелі,
Коли їх море зраджує…
Отак і закохані – болісно
Відчувають перше кохання…
Часто, наодинці із собою…
Не розуміючи, що серце у них є:
Воно шукає лиш своє.