Читателей на странице:
Я викував тебе з заходом сонця —
Із бронзи ніжності й тепла…
А там вітри віщують у твоє віконце —
Десь там й моя броня не оцвіла…
Я виліпив тебе із плином часу —
З очерком глиняним тендітної вази.
Своїми руками створив цю красу
І почерком своїм перетворив у фрази.
Я виписав тебе повітряними літерами,
Що легші ефіру і дурманять світи.
У віршах тебе оселив поміж літами…
Й на волю пустив — та тільки не йди.
Я викупив тебе зорями ясними…
За тебе я найдорожчу плату віддав.
І проніс тебе я руками власними
Крізь біль… повір, ще так не кохав.
Я вистраждав тебе і ти зі мною поряд:
З ким би ти зараз не йшла до сну.
В моїй душі викарбуваний твій погляд.
Ти вічне безсоння — я знов не засну.