Читателей на странице:
Під блакиттю світ горяний,
запах квітів гірських.
Там закохані поряд них,
з уст цілунок гірчить.
Вона плакала зорями,
ніч із нею провів.
Одне одному створені, —
вслід казали про них.
Ніби з щирого золота
серце вірне тремтить.
Їй з ним ммм…вельми солодко,
незабутня та мить.
Полетів чорним вороном
за наказом війни.
З клятим ворогом бореться
ще з початку весни.
Ти не плач ніччю зорями,
очі прибережи.
Перемогу прискоримо,
якщо в нас дві душі.
А надія у кожного
повернутись живим.
Скільки он світу божого,
та за тим не жалій.
Хай побачитись – от би ще!
Бо всю не долюбив.
З потьмянілого вогнища
ввись клубочиться дим.
Першу ластівку образно
від душі опиши.
Пензлем ніби художника
на світлині лиши.
Підіймаєтся долами
дійство зелен-трави.
Вони схожі так долями,
на вітрах не тремти.
Ощаслив своїм поглядом,
в вічі сном загляни.
Будем разом знов поряд ми
на кануні весни.