Читателей на странице:
Снігові шапки на вершинах
Білі, кришталі, звідусіль.
Морозний вітер свище у вухах,
Зимою гори – краса і сила.
Сніжинок ніжні дотики,
Як ковдра снігова
Прикриває блакитні вершини.
Холодна воскова краса.
Он лижники катаються
По схилах і льоду
Відчувають вони адреналін
І свободу життя.
Гори досі мовчать,
Спостерігають за людьми.
Чекають вперто весну
І танення снігу.
Сонце не за горами,
Мабуть, і з ним весна.
Крихітко, ти змерзла?
Поглянь на це диво!
Гірські масиви
Білі, високі, могутні.
Сяють у сонячному світлі,
Запрошують до пригод.
Вони чудові на панорамі неба:
Тихі, холодні, таємничі.
Ховають у своїх нутрах
Багато цікавих історій.
Одна з тих бувальщин –
Так це правда,
Що гори не розлий вода
З небесами.
Десь там безмежне кохання,
Де зовсім близько
Досягнення мрій і бажання.
А попри все нехай буде мир!
Ще не одного року,
А безліч, принаймні, літ
Ми будемо з тобою,
Неначе небо зі синіх гір.