Читателей на странице:
Міріади зірок 🌟
В небесній тиші, де час втрачає форму, міріади зірок розцвітають в космічному вірші. Кожна іскра – світло, що мандрує вічністю, сплетена в нитку часу, що веде нас від зорі до зорі.
Зоряний пил, як магічний поцілунок, Летить крізь простір, ніби вірний супутник. Він розсипається на долонях нічного вітру, сповіщаючи про те, що ми – частка цього безмежного світу.
Андромеда, Оріон, Плеяди – назви, що звучать як заклинання, Відкривають двері до галактичних таємниць. Міріади зірок – це наші відгуки віддалених світів, де можливість існування не обмежене земними межами.
Тож дивись вгору, де ніч відкриває свої обійми, і відчуй, як міріади зірок сплітають наші долі. Ця ніч – наша спільна подорож, наша вічна мандрівка, де кожна зірка – це обіцянка, що ми ніколи не залишимося самотніми.
Будь поруч світосприйняття, особистого мислення, вільного руху, бо інакше не-кохання займе пустотливість всередині нас. Не дай згіршити твою цнотливу красу.
Міріади зірок
Сяють у темряві,
Я дивлюся на них
І мрію про тебе.
Ти далеко від мене,
Але я відчуваю твій погляд
Може, ти теж бачиш
Ті самі зірки?!
Між нами простір і час
Але серця не знають меж.
Я вірю, що колись
Ми зустрінемось під зорями.
Міріади зірок
Сяють у темряві.
Кожна з них – історія,
Що чекає на розповідь.
Міріади зірок
Відбиваються у воді.
Кожна з них – бажання,
Що чекає на здійснення.
Міріади зірок
Манять до себе поглядом.
Кожна з них – таємниця,
Що чекає на розкриття.
Мої верлібри із зірок:
мережки, візерунки, вишиванка.
Прийми дарунок з поцілунків,
аби радіти серцем.
Тоді співатиме душа,
неначе дзвін і калатало.
З тобою ми разом попідруч
підемо зустрічати зорі.
Долонями, обіймами зігріті,
плескатися мов діти.
Ти поруч мене – небо,
розсипані зірки збираймо.
Так хочу, щоб була щаслива,
у вічності і зараз, поряд.
Час невблаганний,
але знайдемо мить, яка безцінна.
У міріадах тих зірок
кохання леліє.
Не зупиняйся, а лети.
Ти – мій простір.
Десь на хвості комети,
міжгалактичних вихорів
я викохаю твій світ,
що розчиняється зоряно.