Читателей на странице:
Шуміло море геть ревниве,
Сміялись сонця промінці.
Блакитні бавились розливи,
Лягали вмить на камінці.
Кривились пінно сині бухти,
Ячали білі чайки вслід.
Роздолля того не забути.
Вирує гордо цілий світ.
А ти вдивлялась в далеч моря,
Сиділа просто неба тут.
Була розхристана і мокра,
Там квіти може проростуть.
Плив течією буревісник,
Бриз хвилі обіч підганяв.
Розшаленівся вітер грізний,
Поцупить схожу на горня.
Злились в одне блакить із морем,
Неначе не розлий вода.
На вушко мушля щось говорить,
А риба вгору вирина.
Дзвін кришталевий будить мрії,
На скелі сонце мерехтить.
Далеко гори туманіють
І ліс оливковий ряхтить.
Милується красою берег,
Ядранське море гомонить.
Ти сукню голубу попереш,
Хустину вітер скине вмить.
Окинув оком небокраї,
Без тебе засумує бог.
Ми нерозлучні, не покидаєм
Тих місць, де добре стало вдвох.