Читателей на странице:
Надходить знову щораз ранок,
а зорі догорають з гір.
Душа до Господа все прагне.
Йому в житті на щодень вір.
Зроби відважним серце чисте,
надію в Ньому поклади.
Роки летять з осіннім листям.
Межа сягне їх покуди?
Аби всього було доволі,
щасливі жили на землі.
Щоб прагли Божої любові,
нічого не забракне в ній.
У чомусь можем помилитись,
але направитись хутчій.
Не забуваймо помолитись
ми щиро вранці чи вночі.
Захланності розбити мури,
покинути старі гріхи.
Почати жити мирно й мудро,
розважити жалі гіркі.
Пробачити коли б образи,
щоб значили добро і мир.
Душа кохано відобразить
усе, що в світі полюбив.
Нехай ніхто з досад не плаче,
не потуряє гніт війни.
За примху милосердя краще,
лікує рани затяжні.
Так потребуєми довіри,
любові серця і душі.
Десь хмари квапляться за вітром,
сліди доріг заллють дощі.
Розважмо сенс життя, ще поки
нам дозволяє час і Бог.
Зітрімо зло тож і пороки,
серця відкриймо на любов.