Читателей на странице:
Уже не хочеться нам спати.
До божевілля закохай.
А зорі, наче водоспади,
милують безнастанно хай.
Твойого тіла збав малюнки,
а начерків в експромт не рви.
Цілуй же груди жваво й юнко,
запас затаскуй до нори.
По скільки можна пробуй дотик,
мазком у лоні стан фарбуй.
Амврозію спий спрагло цноти,
будь розбишака, той ще фрукт.
Шукай по чуйці комірчини,
де приховалися чуття.
Перо в чорнильниці мочити
не забувай поновно там.
Жіночого від силуету
тебе підносить догори.
Що робиться, уже не петриш,
як смолоскип цілком гориш.
Мелодій гармонійних звуки
поближче кличуть у нутро.
Береш її глибоко й цупко,
нуртує виклик до нудот.
Солодкого об’їстись нумо,
не дивні наслідки з обійм.
На вічі ніч каптур насуне,
аби лякливо не побіг.
На клавішах заграй роялю,
дивись на ноти, а не рис.
Рисунок гарний витривало
у барвах ночі з фарб обприск.