Читателей на странице:
/вільний переклад вірша Каролін Одас, Франція/
А завтра… завтра дню нового тло
у веселковій усмішці світанку
відчує той душевний перелом,
бо десь з-за видноколу мліє ранок.
Прожитий день, що зіткано з суєт
він був… та канув у імлу прозору.
Сльозу чи радість видививсь поет,
як сонечко йому «прощай» говорить.
А день іде. В минуле тягне вир
хвилини зустрічей і сум зневіри…
прості слова світ надскладний здавив:
краплину… крок до спокою примирень.
Натхненні ноти намережить Бог
А завтра… завтра духмянить у каві.
І ти торкнешся до роялю клавіш
Світанком, за яким живе любов…