Читателей на странице:
За пагорбами сонце сходить
і мимоволі губить тінь.
Неначе дістає зі споду
матеріал цікавий твій.
Теплом осіннім ще потішить,
смачним напрочуд пригостить.
Обійме лагідно і ніжно,
так коси гладячи густі.
А листя на гілках змокріле
бажає поцілунків як!
Ось квіти пуп’янки розкрили,
бо стала сонячна земля.
Блищить трава повстала в росах,
зелена знов після дощу.
Освітлена ділянка схожа –
по котрій радісно біжу.
Запам’ятовуються кадри,
де ми щасливі молоді.
Природі чарівній позаздри,
що неповторна на меті.
У неї кожні гарні миті,
доцільний завше в неї час.
Аби в житті не розлюбити,
то й щастя буде довго в нас.