Читателей на странице:
/вільний переклад вірша Karolin Audace, Франція/
Дякую, люблю і надихаюся,
Міріади у душі хай світять,
Розсипи світанку ллються, граючи,
Ніжним серцем бо сприймаю світ я…
Дякуємо за життя ми Господу,
Поетична думка – вічна сила ,
Затишком душі між часопростору,
Віршем Бог рабів немов окрилив.
Трепет, дяка за любов між рідними,
За прості слова, якими мріємо ,
За добро, що стежкою привітною
Робить дні прекрасними, з надією.
І батькам за досвід щирий дякую,
За тепло, яке змогли надати..
Вічне серце – сонечком чи мрякою –
До гараздів одчиня дверцята.
Дякую за ворогів та темряву,
Бо душа розвіяла гармидер,
Складнощі уроки відокремили,
Паростку в камінні – зеленіти.
Співчуття, яке проллється магмою,
Покаяння слізну росяницю.
За прощення та уміння прагнути,
В іспитах – уміння підвестися.
Дякую за віру в нездійсненності
І за радість у багатовимірі,
Старти, ті, що справді нескінченні є
Де життя у книзі автор вимріяв.
За веселку на світанні з чарами,
Розкоші липневого букета,
Світу враження – з грозою, хмарами
За сапфіри із душі поета.
За свята та будні – галереями,
За свою щасливу в небі зірку,
За роки, що сповнені ідеями,
За гармонію, яка в роках не гіркне…
Дякую за моря свіжі подихи,
За життя палкий, бурхливий омут,
Свіжі бризи та причал закоханих,
За красу побачити в малому…
Дякую за всі мої захоплення,
За рядки, за осінь з сивиною.
За життя в поезії оголене,
Прошу: Боже, тільки йди зі мною.. .